Дрібні фермери мусять вирощувати якомога більше їжі на дуже малій ділянці, а погода стає дедалі екстремальнішою та менш передбачуваною. Синтетичні пестициди допомагають, але водночас шкодять екосистемам і здоров’ю людей. Проєкт UPSCALE, що фінансується ЄС, перевірив, чи можуть самі рослини захистити кукурудзу від шкідників, а його команда під час роботи провела понад 150 інтерв’ю з фермерами та експертами – а наприкінці ти можеш перевірити, чи є місце для природи у твоїх щоденних виборах.
Присадибні господарства не можуть дозволити собі марнувати місце. Обмежена ділянка має прогодувати сім’ю й дати засоби до життя. До того ж клімат стає дедалі екстремальнішим і менш передбачуваним, тож фермерам доводиться пристосовуватися просто в ході роботи.
Водночас ціна звичайної інтенсифікації добре відома. Синтетичні пестициди й добрива можуть шкодити екосистемам і здоров’ю людей. Тому проєкт UPSCALE поставив просте запитання: що, якби механізми природних систем можна було використати, щоб отримувати більше з гектара – стійко до змін клімату та на користь біорізноманіттю?
Щоб дослідити агроекологічні способи підвищення врожайності, проєкт зосередився на підході під назвою push-pull. Координаторка проєкту Емілі Поппенборг Мартін (Emily Poppenborg Martin), професорка екології тварин в Інституті екології та систематики тварин Гіссенського університету в Німеччині, описує його так: «Push-pull – це спосіб управління шкідниками сільськогосподарських культур знизу вгору. Він використовує взаємодію видів, щоб відлякувати („push“) шкідливих комах за межі кукурудзяних полів та/або заманювати їх у пастку („pull“) всередині посіву чи на його краях.»
На практиці це працює так:
«По суті, ми залучаємо природу до захисту посівів», – підсумовує Поппенборг.
Метод має багато переваг, але те, наскільки добре він працює, сильно різниться від регіону до регіону. За словами координаторки, поля навколо посіву можуть сильно впливати на екологічні взаємодії всередині нього – і досі це майже не досліджували.
Друга проблема – соціальна. Фермери застосовують push-pull рідше, ніж можна було б очікувати з огляду на його потенціал. «Тож в UPSCALE ми поставили за мету зрозуміти цю мінливість, визначити, як і коли push-pull найкраще вписати в системи землеробства та що потрібно, щоб масштабувати таку агроекологічну технологію, як push-pull», – каже Поппенборг.
Дослідники використали цілий набір інструментів. За допомогою пасток вони відбирали зразки жуків, павуків і літаючих комах – природних ворогів шкідників кукурудзи. Вони обстежували рослини кукурудзи, щоб побачити, скільки шкоди завдали шкідники, а потім збирали врожай, щоб виміряти врожайність.
Вони також використовували нові польові датчики, щоб вловлювати леткі речовини, які виділяють рослини в системі з проміжною культурою. Супутникове дистанційне зондування допомогло картографувати землекористування та оцінити, як рослинність реагує на кліматичні чинники. Нарешті, команда змоделювала, як зміни в ширшій соціально-екологічній системі впливають на push-pull.
Технологія – це лише половина історії. Щоб зрозуміти, чому фермери вагаються, команда провела понад 150 інтерв’ю з дрібними фермерами та експертами-інформантами у трьох хвилях опитування. Разом із зацікавленими сторонами вони оцінили переваги та описали ланцюги створення вартості. «Ми визначили бар’єри та можливості для масштабування й спільно розробили дорожні карти того, коли, де та як масштабувати практики push-pull», – пояснюють дослідники.
Потім проєкт спільно з фермерами розробив польові випробування й випробував у пілотному режимі нові способи поширення методу. Однією з перешкод виявилася худоба, що вільно ходить навколо полів.
UPSCALE працював із цілими громадами. Фермери й дослідники спільно розробляли рішення, як-от живі огорожі та розсадники рослин Desmodium. Фермери також спільно розробили й випробували способи чергування культур і поєднання push-pull з іншими продовольчими культурами, наприклад помідорами та капустою кейл.
«Для мене найвражаючіший висновок – важливість громад і критичної маси», – каже Поппенборг. Коли push-pull запроваджує разом уся громада, соціальні мережі міцнішають, а люди освоюють технологію як власну, пристосовують її до власних потреб і створюють нові, творчі ланцюги створення вартості.
Push-pull включено як стійкий до змін клімату підхід до національно визнаних агроекологічних стратегій країн-партнерів. Партнери тепер зосереджуються на тому, щоб передати здобуті уроки службам сільськогосподарського дорадництва та врахувати їх у розробленні політик, що підтримують агроекологічні переходи.
Для студентів, які вивчають сільське господарство, біологію, науку про довкілля чи сільську соціологію, цей проєкт – добрий приклад того, що дослідження харчових систем стосуються не лише комах і рослин, а й розмов із людьми, від яких очікують змін звичок.
Push-pull використовує рослини, щоб відлякувати шкідників і ловити їх у пастки, тож кукурудзі потрібно менше пестицидів. Проєкт UPSCALE поєднав пастки, датчики, супутники та моделі з понад 150 інтерв’ю, щоб з’ясувати, коли й де метод працює найкраще. Найважливіший його урок стосується людей: технологія приживається найкраще, коли її приймає вся громада.
Ця стаття ґрунтується на матеріалі, опублікованому службою CORDIS Європейської комісії.
5 запитань · одна хвилина
English
Čeština
Deutsch
Español
Français
Magyar
Italiano
Polski
Português
Русский
Slovenčina
Türkçe
Українська
العربية
中文