
В Ефіопії зберігається недоїдання, а водночас зростають надмірна вага й ожиріння, особливо серед жінок у містах. Роками головною відповіддю була освіта з питань харчування. Підтримуваний ЄС проєкт TAMMIE дав камери самим жінкам і поєднав їхній досвід з аналізом політики. Він показав, що здоровому харчуванню заважають гроші та час, а не брак знань, — а наприкінці ти можеш перевірити, чи розумієш, чому це проблема для всієї системи.
Ефіопія, як і багато країн з низьким і середнім рівнем доходу, стикається з подвійним тягарем неповноцінного харчування. Недоїдання зберігається, тоді як надмірна вага й ожиріння зростають, особливо серед жінок, які живуть у містах. Традиційні підходи зосереджувалися здебільшого на недоїданні, а їхніми головними інструментами були освіта з питань харчування та зміна поведінки.
Проєкт TAMMIE, який підтримують дії Марії Склодовської-Кюрі, розглянув цей подвійний виклик як єдине ціле. Він вивчив спільні чинники обох проблем, погляди громад, чинні політики й пріоритети та ключових зацікавлених сторін.
Дослідження зосередилося на групах, найвразливіших до неповноцінного харчування: жінках репродуктивного віку та дітях до п’яти років. Замість того щоб покладатися лише на анкети, команда застосувала PhotoVoice — метод партисипативної фотографії. Жінки документували власний досвід харчування себе й родин та пропонували власні рішення.
«Ставлячись до жінок як до партнерок у дослідницькому процесі, а не як до його об’єктів, проєкт поєднав пережитий досвід з науковими й політичними даними та розробив рекомендації, які були водночас доказовими й вкоріненими в повсякденну реальність», — пояснює Ребекка Праделлес (Rebecca Pradeilles), яка очолювала дослідження від Національного інституту досліджень сталого розвитку Франції та Міжнародного науково-дослідного інституту продовольчої політики.
Найвиразніший висновок стосується прірви між програмами й реальністю. Багато втручань виходять із припущення, що людям просто бракує інформації. Жінки, які брали участь у дослідженні, натомість вказали на фінансові та структурні перешкоди:
«Жінки в Аддис-Абебі послідовно наголошували на фінансових і структурних труднощах із переходом на здорове харчування, як-от недостатній дохід і брак часу через нерівний розподіл домашніх обов’язків, зокрема догляду за дітьми», — каже Праделлес.
Запропоновані ними рішення включали доступніші здорові продукти, механізми підтримки в громаді та політики, що регулюють просування нездорової їжі. Перешкоди також відрізнялися залежно від соціально-економічного становища, а це означає, що один підхід не підійде всім.
Аналіз показав, що політики Ефіопії у сфері харчування лишаються розрізненими й зосередженими переважно на недоїданні. Екосистема харчування охоплює уряд, донорів, дослідників і громадянське суспільство, і їй потрібна міцніша співпраця. Зацікавлені сторони назвали три пріоритети: харчування матерів, грудне вигодовування та сільське господарство, чутливе до харчування.
Головний внесок TAMMIE полягає в тому, що він розглядає неповноцінне харчування як системну проблему. «Подвійний тягар неповноцінного харчування в Ефіопії зумовлений взаємопов’язаними харчовими, соціальними, економічними та інституційними чинниками, тому його слід розв’язувати міжгалузевими підходами, з реальним залученням людей, яких це зачіпає найбільше, до вироблення рішень», — наголошує Праделлес.
Результати роботи мають безпосередньо вплинути на політику. «Висновки проєкту допоможуть розробити міжгалузеву дорожню карту для боротьби з усіма формами неповноцінного харчування в Ефіопії», — додає Калеб Байє (Kaleab Baye) з Університету Аддис-Абеби, який співпрацював у проєкті.
TAMMIE показує, що те, що опиняється на тарілці, залежить не лише від знань і вибору окремої людини, а й від доходу, часу, умов удома та ширшого харчового середовища. Зробивши жінок партнерками дослідження, а не просто респондентками, проєкт виявив перешкоди, яких не усуне сама інформаційна кампанія.
5 запитань · одна хвилина