У 2025 році до журналів «Science» і «Science Advances» надійшло понад 50 000 статей, і більшість із них відхиляють, ще до того як їх прочитає бодай один рецензент. Дослідники з Вермонтського університету (University of Vermont) і Колорадського університету в Боулдері (University of Colorado Boulder) зазирнули за лаштунки, проаналізувавши понад 110 000 статей. Найбільше важили назва установи та розмір команди, а стать авторів — значно менше. А наприкінці ти можеш перевірити, чи розумієш правила гри у науковому видавничому світі.
Якщо тобі колись хотілося побачити своє ім’я в «Science», то з таким планом ти в доброму товаристві. Кількість статей, які надсилають до провідних наукових журналів, сьогодні рекордна. Лише «Science» і «Science Advances», що їх видає American Association for the Advancement of Science, у 2025 році отримали понад 50 000 статей.
Команда з Вермонтського університету (UVM) і Колорадського університету в Боулдері (CU Boulder) вирішила перевірити, які статті проходять крізь це сито, а які з нього випадають. До речі, результати опублікували в одному з досліджуваних журналів — «Science Advances».
Дослідники проаналізували знеособлені дані про понад 110 000 статей, надісланих до двох журналів між 2015 і 2020 роками. Це величезна вибірка, що показує, що зазвичай відбувається за зачиненими дверима редакцій.
«Це, по суті, перший погляд на цей процес, який раніше був непрозорим», — каже Сем Чжан (Sam Zhang), доцент математики та статистики в UVM.
Загальний рівень прийняття становив близько 6 % у «Science» і близько 10,5 % у «Science Advances». Іншими словами, навіть у більш поблажливому з двох журналів приблизно дев’ять статей із десяти не приймають.
На шанси опублікуватися найбільше впливало те, звідки походив автор. Статті дослідників із найвище рейтингових установ приймали в 11,6 % випадків. Автори з установ із найнижчим рейтингом могли розраховувати на прийняття лише в 3,4 % випадків.
Це різниця понад утричі. Така сама робота, але інша адреса на титульній сторінці — і зовсім інша статистика.
Другим важливим чинником був розмір команди. Статті з десятьма й більше авторами приймали втричі частіше, ніж ті, за якими стояло щонайбільше п’ятеро людей.
Для майбутнього дослідника це промовистий урок: у цих даних співпраця у великих групах очевидно окупилася.
Дослідники також перевірили, чи впливає стать авторів на рішення редакторів. Різниця є, але вона помітно менша за інші. Рівень прийняття становив 5,3 % для жінок і 6,4 % для чоловіків. За словами авторів, ця різниця виявилася меншою, ніж різниці, зумовлені установою, розміром команди та темою дослідження.
Важила й сама тема. Найвищий рівень успіху мали статті про:
На протилежному краї були політичні, економічні, гендерні та суспільні питання, пов’язані з COVID-19. Вони викликали найменший інтерес.
Найдивніше, однак, те, що відбувається на самому початку шляху. Редактори відхиляють близько 80 % статей, надісланих до «Science», і понад 70 % статей, надісланих до «Science Advances», ще до того, як вони потрапляють до рецензентів. Саме цей ледь помітний етап відбору вирішує долю більшості статей.
Чжан звертає увагу, що в епоху дедалі більшого потоку контенту, створеного штучним інтелектом, роль елітних журналів як вартових знань стає дедалі важливішою.
Аарон Клозет (Aaron Clauset), професор інформатики в CU Boulder і автор для листування цього дослідження, обстоює саму ідею рецензування. «Рецензування науковими експертами залишається золотим стандартом для критичної оцінки того, чи нова наукова робота відповідає високим стандартам наукового відкриття або перевершує їх», — наголошує він.
Він цінує й дані: «Наш новий анонімізований набір даних … уперше дає змогу побачити, як працює елітне рецензування».
На його думку, нинішні докази свідчать, що ці журнали досить добре оцінюють дослідження за їхньою науковою цінністю. «Але це не зовсім чиста довідка про стан здоров’я», — додає він. І формулює суть просто: «У нинішніх умовах, коли цілісність науки зазнає нападів недобросовісно, нам слід замислитися, чи відповідають процеси в цих журналах ідеалам, які для них визначила наукова спільнота».
Для будь-кого, хто робить перші кроки в науці, ці цифри — своєрідна мапа місцевості. Окрім самої ідеї, статистика престижних журналів відображає установу, з якої походить автор, команду, з якою він працює, і тему, яку обирає. Пам’ятай про це, коли плануватимеш свої перші проєкти та шукатимеш людей для співпраці.
Аналіз понад 110 000 статей, надісланих до «Science» і «Science Advances» у 2015–2020 роках, показав, що для публікації найважливіші репутація установи та розмір команди, а різниця між жінками й чоловіками менша. Більшість статей відпадає ще на столі редактора. Автори вважають експертне рецензування золотим стандартом, але, як наголошує Клозет, його процеси все ще потребують уважного розгляду.
5 запитань · одна хвилина
English
Čeština
Deutsch
Español
Français
Magyar
Italiano
Polski
Português
Русский
Slovenčina
Türkçe
Українська
العربية
中文